Спадкування за правом представлення та спадкова трансмісія – що це і в чому різниця?

Право власності є одним із тих, до яких суб’єкти правовідносин підходять з найбільшою серйозністю. Здійснення такого права передбачає не тільки фактичне володіння чи самостійне використання об’єктів своєї власності, а й можливість визначати долю таких об’єктів, в тому числі на випадок смерті власника. Однак, якщо за життя власник не оформив документально свою волю, державою встановлений порядок переходу права власності на його майно, зокрема, до його родичів в порядку черговості. Разом із тим, трапляються випадки, коли сам власник пережив родичів, яким би перейшло його майно, скажімо, батьки пережили дітей, однак у останніх були свої діти, які ще живі. Законодавством встановлено на такі випадки інститут спадкування за представленням. Про це інформують юристи Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.

Так, відповідно до ст. 1266 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлений такий специфічний порядок спадкування:
1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення (тобто від дітей спадкодавця до внуків, правнуків і далі).

В той же час, якщо особа склала заповіт на певну іншу особу, то за заповітом лише та могла б успадкувати майно. Якщо така особа померла до того, як помер спадкодавець, однак останній не вніс відповідні виправлення у заповіт, діти чи внуки спадкоємця за заповітом не наділені правом представлення у спадкуванні.

Якщо декілька осіб одночасно спадкують за правом представлення, то тоді між ними порівну ділиться частка їх померлого родича. Проте розмір часток може бути змінений спадкоємцями за їх усною чи письмовою згодами.

Спадкоємці, які спадкують за правом представлення, не мають права на обов’язкову частку, оскільки коло обов’язкових спадкоємців вичерпним чином визначене в законі.

Таким чином, спадкування за правом представлення є таким специфічним його порядком, за якого родичі нижчого ступеня споріднення успадковують те майно, яке б за законом перейшло їх родичам вищого ступеня споріднення із спадкодавцем, однак, які до моменту відкриття спадщини померли. Спадкування за правом представлення може здійснюватись щодо всього майна або щодо тієї його частити, яка не охоплена заповітом.

Спадкоємці за правом представлення одночасно є і спадкоємцями своєї черги спадкування, а тому наділені правом отримувати спадкове майно у разі відмови когось із спадкоємців від своєї частки на користь будь-кого із інших черг спадкування. Якщо вони скористаються таким правом, то у цих відносинах спадкування за правом представлення місця немає.

Поряд із спадкуванням за правом представлення цивільне законодавство містить ще одну категорію, що передбачає специфічний порядок вступу у спадкові права, – спадкову трансмісію. Спадкова трансмісія, на відміну від спадкування за правом представлення, надає можливість спадкоємцям особи, у якої уже настало право прийняття спадщини, реалізувати його, якщо така особа померла і не встигла отримати майно, яке б спадкоємцю було б належне на праві спадщини, якби його перехід встигли оформити. Тож, спадкування за правом представлення передбачає, що особа, яка померла, уже не може скористатися правом, належним їй за життя, а тому таким правом наділяється визначене коло її спадкоємців.

Юристи звертають увагу на таку практичну та теоретичну проблему як те, чи мають право на спадщину спадкоємці за правом представлення у тих випадках, коли їх висхідний родич позбавлений права на спадщину. Загалом, у питанні усунення від спадкування осіб, які є спадкоємцями за правом представлення, немає єдності у думках, ні в законодавстві, ні в науці. Однак, виходячи із аналізу норми ст. 1266 ЦК України, варто погодитися із думками тих науковців, які стверджують, що усунення когось із спадкоємців від спадщини визначає, що їм на момент її відкриття уже не буде належати право на частку у майні, а тому і особам за правом представлення немає прав для передачі за належністю. Якщо особа не згідна з відмовою нотаріуса у визнанні її спадкоємцем за правом представлення, то вона може звернутися до суду за захистом свого інтересу.

Таким чином, спадкування за правом представлення та спадкова трансмісія є способом не втратити майно, яке б мало перейти особі від спадкодавця та зберегти його в родині.