Охорона праці та промислова безпека.

Створення та гарантування безпечних умов праці є пріоритетом діяльності промислових компаній з першого дня її створення. Життя та здоров’я працівників — найвища цінність.

Пріоритетні напрями в галузі охорони праці та промислової безпеки залишаються незмінними:

  • створення безпечних умов праці на робочих місцях;
  • забезпечення працівників ефективними засобами індивідуального захисту;
  • навчання та підвищення рівня знань персоналу з питань безпеки праці;
  • медичне забезпечення персоналу;
  • узгодження основних фондів із вимогами нормативно-правових актів з охорони праці.

На підприємствах повинні функціонувати системи управління охороною праці, що відповідають вимогам чинного законодавства та найкращим світовим практикам.

Політика з безпеки праці.

Система навчання з питань охорони праці забезпечує підтримку необхідного кваліфікаційного рівня працівників і готовність виконувати професійні обов’язки з урахуванням вимог безпеки. Для цього застосовуються різні види інструктажів, тренінгів, навчань і контролів знань.

Основні підходи до навчання:

  • використання засобів візуалізації під час проведення навчальних занять (демонстрація навчальних фільмів і слайдів);
  • проведення інструктажів;
  • диференціація працівників за рівнем кваліфікації та спеціалізації;
  • залучення всього персоналу до процесу навчання;
  • багатоступеневий контроль знань.

Організація охорони праці на підприємстві — це цілісна система прав, обов’язків та повноважень суб’єктів виробничого процесу, процедур, спрямованих на дотримання безпечного рівня виробництва, правил та нормативних вимог, які регулюють питання найманої праці.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (ст. 1 Закону України «Про охорону праці»). Складові (напрями) охорони праці регламентуються відповідними нормативними документами або системою нормативних документів.

Для цього необхідно подбати про створення на підприємстві належних і безпечних умов праці.

Наприклад, правові питання — Кодексом законів про працю; санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні — санітарними нормами і правилами; організаційно-технічні, державні (національні) стандарти України та технічні регламенти безпеки; соціально-економічні — закони, постанови Кабінету Міністрів України тощо. Обов’язки роботодавця – організація охорони праці на підприємстві. Завдання роботодавця також полягає у забезпеченні дотримання прав робітників, передбачених у нормативних та регуляторних актах з охорони праці. Для створення безпечних і здорових умов праці роботодавець виконує, зокрема, такі функції: формує відповідні відділи і призначає уповноважених осіб для нагляду за дотриманням вимог охорони праці, затверджує внутрішні правила, технологічні карти та стандарти; затверджує колективний договір та вживає комплексні заходи для підтримання і підвищення рівня охорони праці; розробляє програму оптимізації виробництва, впроваджує новітні технології та наукові досягнення; відповідає за належний стан промислових будівель, приміщень, виробничого обладнання та машин; вживає невідкладних заходів для допомоги постраждалим, організовує виплату компенсації таким особам; ініціює проведення неупередженого та об’єктивного розслідування нещасних випадків, вивчає причини, що призвели до аварії та затверджує перелік профілактичних заходів, спрямованих на усунення ризиків виникнення аналогічних причин в подальшому; несе персональну відповідальність за рівень охорони праці і порушення іншими особами її вимог; здійснює нагляд за додержанням робітниками технологічних процесів, установлених правил поведінки та режиму роботи.

Крім того, роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Обов’язки працівників, ст. 14 Закону України «Про охорону праці», передбачено додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці: дбати про власну безпеку, а також про безпеку сторонніх людей при виконанні робіт чи під час перебування на території підприємства; користуватися засобами колективного та засобами індивідуального захисту; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва; проходити періодичні медичні огляди, навчальні курси, інструктажі, атестацію знань з безпеки праці. Також працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Додатково, з метою забезпечення пропорційної участі працівників у створенні комфортних та безпечних умов праці за рішенням колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Висновки такої комісії мають рекомендаційний характер.

Фінансування охорони праці на підприємстві не може належним чином забезпечуватися без належного рівня фінансування. Відповідальною особою за формування матеріального і грошового забезпечення охорони праці є роботодавець. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. У бюджетних установах розмір фінансування на охорону праці визначається у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей підприємства. У колективному договорі сторони передбачають, зокрема, комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення рівня охорони праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, аваріям і пожежам; визначають обсяги та джерела фінансування цих заходів. Які витрати належать до витрат на охорону праці, визначає Перелік заходів та засобів з охорони праці, затверджений постановою КМУ від 27.06.2003 № 994. Цей Перелік, зокрема, передбачає витрати на придбання необхідної літератури; проведення навчання і перевірки знань із питань охорони праці посадових осіб й інших працівників протягом трудової діяльності та організацію лекцій, семінарів і консультацій із зазначених питань. За недотримання норм витрат на охорону праці роботодавця можуть притягти до відповідальності.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників. Профспілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. Якщо існує загроза життю або здоров’ю працівників профспілки можуть вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах в цілому на період, необхідний для усунення загрози.

 За відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці та невиконання приписів посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються до адміністративної відповідальності, сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. До прикладу, вид порушення – витрати на охорону праці становлять менше ніж 0,5% фонду оплати праці за попередній рік Штраф із розрахунку 25% від різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на охорону праці у звітному періоді та фактичною сумою цих витрат за такий період, але не більше ніж 5% середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік. Несплата або неповна сплата штрафу, пеня на несплачену суму штрафу або його частини з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла в період такої несплати, за кожен день прострочення. Кошти від застосування штрафних санкцій зараховуються до Державного бюджету України.

Безпечної нам усім праці.