З 1 січня цього року викривачі корупції отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу. Розширення кола суб’єктів, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17 жовтня 2019 року № 198-IX, який набрав чинності з 1 січня 2020 року. Продовжити читати
Законодавство про працю захищає права працівників, зокрема, гарантує забезпечення обов’язку роботодавця сплатити заробітну плату працівникові в повному розмірі в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо ж такі права порушені, працівник має право звернутися до суду з метою стягнення невиплаченої заробітної плати.
Окрім того, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у зазначені строки, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, якщо немає спору про їх розмір, та у розмірах, який встановлює орган, що вирішує спір, якщо такий є.
Саме для врегулювання спірних правовідносин із роботодавцем щодо виплати заробітної плати та відшкодування за час затримки виплати належної заробітної плати до Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулась клієнтка К.
Клієнтка повідомила, що на день звільнення у жовтні 2017 року підприємство не виплатило їй заробітну плату та вихідну допомогу у розмірі більше 30 тисяч гривень. В позасудовому порядку спір вирішити не вдалось.
Тоді начальник відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Ганна Савчук склала позов до суду, де просила стягнути з підприємства не лише невиплачений заробіток, а й компенсацію у формі виплати працівниці її середньої заробітної плати за весь час затримки по день фактичного розрахунку (відповідно до ст. 117 Кодексу законів у працю). У відповідному випадку такий розрахунок становив на час звернення до суду близько 109 тисяч гривень.
Також, оскільки порушення прав клієнтки у трудових правовідносинах завдало їй моральних страждань, Ганна Савчук просила суд стягнути на користь клієнтки і моральну шкоду.
Суд задовольнив усі позовні вимоги, ухваливши стягнути з підприємства невиплачену заробітну плату, індексацію, вихідну допомогу, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати.
Коментар юриста
Які строки для виплати працівникові заробітної плати при звільненні?
Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, що належить працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Які підстави відшкодування моральної шкоди в трудових відносинах?
Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи із судової практики, такими порушеннями можуть бути незаконне звільнення або переведення, невиплата належних працівникові грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах та ін.
Українським законодавством закріплене право вільного вибору місця проживання, перебування. Місце проживання не тотожне з місцем реєстрації. Особа може бути зареєстрована за однією адресою, однак проживати за декількома. Місце проживання дитини до досягнення нею 10 років визначається місцем проживання батьків або іншої особи, яка є її законним опікуном.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про освіту» кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.
У той же час, право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.
Приміром, дитина може проживати будь-де і це не може бути підставою для відмови у зарахуванні її до освітнього закладу, який знаходиться не за місцем реєстрації, або ж, як говорять, – прописки.
Наприклад, батьки, які живуть в районі хочуть, щоб їх діти навчалися в обласному чи районному центрі, або, скажімо, в іншому районі, то вони можуть подавати документи для зарахування дитини в освітній заклад, який оберуть.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про повну середню загальну освіту» зарахування дітей до закладу освіти на конкурсних засадах (проведення будь-яких заходів, спрямованих на перевірку знань, умінь, навичок чи інших компетентностей дитини) для здобуття початкової освіти забороняється, крім закладів спеціалізованої освіти і приватних закладів освіти.
Зарахування дітей до державних, комунальних закладів освіти для здобуття базової середньої освіти може здійснюватися на конкурсних засадах, якщо це не порушує право учнів, які здобули початкову освіту в цьому закладі освіти, на продовження навчання в ньому та за умови, що кількість поданих заяв про зарахування перевищує загальну кількість вільних місць у відповідних класах.
Тобто, проведення конкурсу при зарахуванні дітей в перший клас допустиме у приватних та спеціалізованих закладах освіти. Що ж до інших – то проведення конкурсу можливе лише, якщо кількість охочих віддати своїх дітей на навчання у обрану школу є більшою за кількість наявних місць.
У такому випадку застосовуються такі правила:
1) до 01 червня включно зараховуються усі діти, місце проживання яких на території обслуговування закладу освіти підтверджене, а також діти, які є рідними (усиновленими) братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту у цьому закладі, чи дітьми працівників цього закладу освіти, чи випускниками дошкільного підрозділу цього закладу освіти (за його наявності);
2) до 15 червня (включно) на вільні місця зараховуються діти, які не проживають на території обслуговування цього закладу, за результатами жеребкування;
3) до 15 червня (включно) зараховуються на вільні місця та за умови утворення окремого (окремих) класу (класів) також і ті діти, які не проживають на території обслуговування цього закладу, але мають бажання здобувати освіту за освітньою програмою, що використовується закладом освіти. У разі, якщо кількість поданих заяв перевищує загальну кількість місць у такому класі (класах), зарахування дітей відбувається за результатами жеребкування.
Щодо наявності вільних місць у навчальних закладах, то інформація про закріплену за закладом територію обслуговування, спроможність закладу освіти, кількість учнів у кожному класі та, відповідно, наявність вільних місць у кожному з них обов’язково оприлюднюється на інформаційному стенді закладу освіти та на його веб-сайті (у разі відсутності веб-сайту закладу освіти – на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) щороку впродовж двох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення, але не пізніше ніж за місяць до початку прийому заяв закладами освіти.
Якщо керівник навчального закладу неправомірно відмовив у зарахуванні дитини до навчального закладу, впродовж двох робочих днів такі його дії можуть бути письмово оскаржені до органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти. За результатами розгляду скарги та у випадку встановлення порушення вимог нормативно-правових актів, відповідний орган невідкладно письмово повідомляє заклад освіти про необхідність усунення цього порушення відповідно до законодавства.
Окрім того, законодавством України передбачено, що кожному гарантується право звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Таким чином, не спеціалізовані і не приватні заклади освіти не можуть відмовити у зарахуванні дитини до закладу освіти незалежно від її місця реєстрації чи місця проживання. Лише у випадках перевищення кількості заявок над кількістю місць у класі може проводитись конкурс в порядку черговості з пріоритетом зарахування у першу чергу дітей, місце проживання (не обов’язково місця реєстрації) яких підтверджено будь-яким офіційним документом, в тому числі і документом про місце проживання батьків.
Як протидіяти домашньому насильству
Дім традиційно асоціюється з комфортом та безпекою. Однак трапляються випадки, коли саме це місце є джерелом постійного страху.
Торік в Україні досягли ухвалення та імплементації жорсткого законодавства щодо протидії домашньому насильству. Внесли зміни в низку законодавчих актів, зокрема і до Кримінального кодексу України. Відтак, за насильство загрожує кримінальна відповідальність.
Варто зазначити, що згідно з ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнім насильством є не тільки заподіяння фізичної шкоди, але також і вчинення сексуального, психологічного або економічного насильства в сім’ї чи в межах місця проживання між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство – заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі, мордування, залишення у небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті;
Сексуальне насильство – будь-які діяння сексуального характеру, вчинені без згоди особи;
Психологічне насильство – словесні образи, погрози, приниження, залякування, обмеження волевиявлення, усе, що спричиняє невпевненість, нездатність себе захистити, завдає шкоди психічному здоров’ю.
Економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, коштів чи документів, перешкоджання в отриманні лікування, заборона працювати або, навпаки, примушування до праці, заборона навчатися тощо.
Якщо ж ви стали жертвою домашнього насильства, насамперед подбайте про безпечне місце перебування. Повідомте поліцію про вчинення насильства щодо себе, а також – щодо дітей, якщо вони були свідками злочину. За наявності тілесних ушкоджень, навіть якщо вони є очевидними, зверніться у травмпункт та повідомте про побиття. Ступінь тяжкості ушкоджень визначить експертиза. Якщо насильство відбулося у присутності дітей або стосовно них, напишіть заяву у службу у справах дітей.
З метою негайного припинення домашнього насильства щодо кривдника за ініціативи поліції або заяви постраждалої особи виноситься терміновий заборонний припис строком на 10 діб, який передбачає для кривдника зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборону на вхід та перебування у місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборону в будь-який спосіб контактувати із постраждалою особою. За невиконання припису – штраф, громадські роботи або адміністративний арешт.
Також до агресора можуть застосувати обмежувальний припис терміном від одного до шести місяців, який передбачає певні заходи тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків, а саме: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто або з допомогою інших розшукувати потерпілого чи контактувати з ним через різні засоби зв’язку.
Невиконання обмежувального припису, караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.
Рішення про застосування обмежувального припису приймає суд не пізніше 72 годин, підставою для такого рішення є заява потерпілої особи або її представника, батьків, родичів, органу опіки та піклування.
ДЕ І ЯК ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?
Постраждалим від домашнього насильства гарантується правовий захист за рахунок держави, який передбачає захист, представництво інтересів у суді та складання процесуальних документів.
Зверніться за безкоштовними юридичними консультаціями до центрів та бюро правової допомоги, адреси яких ви можете відшукати на сайті Координаційного центру з надання правової допомоги: https://www.legalaid.gov.ua/, або за номером Єдиного контакт центру 0800-213-103.
Цілодобова безкоштовна національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства – 15-47.
Пам’ятайте, мовчання – найнебезпечніший співучасник домашнього насильства!