Форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

На сьогодні в Україні діють різні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у сім’ї громадян України: усиновлення, опіка (піклування), влаштування на виховання та спільне проживання у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу, патронат над дитиною. Проте, саме усиновлення було та залишається пріоритетною формою влаштування дітей.

УСИНОВЛЕННЯ

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, яке здійснене на підставі рішення суду, окрім випадку, коли здійснюється усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України. Питання усиновлення регламентується Сімейним кодексом України, де визначено коло осіб, які: можуть бути усиновлювачами та які не можуть бути усиновлювачами, та осіб, які маю переважне право на усиновлення перед іншими.

За наявності декількох осіб, які мають бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

  • в сім’ї якого виховується дитина;
  • який є родичем дитини;
  • який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яку мають намір усиновити;
  • який бажає усиновити кількох дітей, що є братами, сестрами між собою.

ОПІКА, ПІКЛУВАННЯ

Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Якщо дитина досягла 14-річного віку, особа, яка виконувала обов’язки опікуна, стає піклувальником.

Опіка/піклування призначається органом опіки та піклування. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

На дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається допомога в розмірі, встановленому законодавством.

ПРИЙОМНА СІМ’Я

Прийомна сім’я є однією з форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, що втратили батьків, або їхні батьки в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, потребують родинного тепла і виховання. Прийомна сім’я — це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Ті, хто взяли дітей у прийомну сім’ю, є прийомними батьками, а влаштовані діти — прийомними дітьми.

Прийомні діти – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які виховуються у прийомній сім’ї до досягнення ними вісімнадцятирічного віку (якщо дитина навчається то до двадцяти трьох років). Діти, які влаштовані до прийомної сім’ї, зберігають свій статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені. Крім цього, вихованці прийомної сім’ї, якщо це не суперечить інтересам самої дитини, та не заборонено рішенням суду мають право підтримувати стосунки із своїми біологічними батьками та родичами.

Центри соціальних служб, здійснюють соціальний супровід прийомних сімей, який передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, які спрямовані на створення належних умов функціонування прийомної сім’ї.

 ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ

Дитячий будинок сімейного типу, як сімейна форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, це прийняття за плату в родину, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, на виховання та для спільного проживання не менше п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей, включаючи рідних, у цій сім’ї не може перевищувати десяти осіб. Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, а в разі продовження навчання – до його закінчення, але не пізніше досягнення ними двадцяти трьох років. До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин, ці діти, не можуть виховуватися разом.

Діти, які є вихованцями дитячого будинку сімейного типу мають право підтримувати особисті контакти із своїми біологічними батьками та іншими родичами, у випадку – якщо це не суперечить їхнім інтересам та не заборонено відповідним рішенням суду, і у разі зміни обставин, що призвели до сирітства (виправлення поведінки батьків, поновлення батьківських прав, одужанні від хвороби та ін.) можуть повертатися в біологічні родини. Форму спілкування дітей – вихованців із родичами визначає орган опіки та піклування за погодженням із батьками-вихователями.

ПАТРОНАТ НАД ДИТИНОЮ

Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини у сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.

Сім’я патронатного вихователя – це сім’я, в якій за згоди усіх членів сім’ї повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі. Патронатний вихователь – це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї. У сім’ю патронатного вихователя одночасно можуть бути влаштовані лише діти, які є між собою рідними братами чи сестрами, або діти, які виховувалися в одній сім’ї.

Перебувати в сім’ї патронатного вихователя дитина може протягом терміну, який встановлюється органом опіки та піклування та не може перевищувати трьох місяців. У випадку якщо наявні обставини, які обґрунтовують необхідність та доцільність щодо перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя понад зазначений термін, орган опіки та піклування може його продовжити. Загалом термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя не може перевищувати шести місяців. Патронат над дитиною здійснюється на підставі договору, який укладається в письмовій формі.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з її батьками та іншими родичами та у неї зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються коштом місцевих бюджетів у розмірі та порядку, які визначені Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути усиновлювачами, опікунами (чи піклувальниками), прийомними батьками, батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу та патронатними вихователями особи, які зазначені у статті 212 Сімейного кодексу України, а саме:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

11) за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;

12) є особами без громадянства;

13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.